Стан готовності майбутніх учителів до застосування виховних ситуацій


Результати теоретичного аналізу показують, що проблема професійної готовності вчителя до реалізації виховних функцій у цілому і до створення виховних ситуацій зокрема є недостатньо вивченою і потребує глибшого дослідження.

На підставі здійсненого вивчення психолого-педагогічної літератури нами визначено рівні, критерії та показники готовності майбутніх учителів до створення виховних ситуацій (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Критерії готовності майбутніх учителів до створення виховних ситуацій та їхні показники

Критерії		Показники
Якість гносеологічно- аксіологічної підготовки		• орієнтованість на майбутню виховну діяльність • усвідомлення сучасних виховних парадигм • уявлення про педагогічні функції
Якість проективно-конструктивної і діяльності	• усвідомлення професійного ідеалу • спрямованість на професійне самовдосконалення • орієнтація на інноваційну виховну діяльність
Якість інноваційної інструментально-технологічної діяльності	• оволодіння технологією цілепокладання виховної роботи • здатність до моделювання виховної взаємодії • наявність умінь і навичок передбачення ймовірних труднощів
Якість оцінно-рефлексивної діяльності	• сформованість потреби і вміння особистісного й професійного самовдосконалення • оцінювання власної виховної компетентності• самооцінка готовності до створення виховних ситуацій

На основі аналізу виділених критеріїв та їхніх показників встановлено такі рівні готовності майбутніх учителів до створення виховних ситуацій:

І. Індиферентний (невизначений) рівень відповідає майже цілковитій відсутності визначених показників. Для студентів такого рівня є характерними: негативна мотивація до вибору педагогічної професії, незнання сучасних виховних парадигм і особливостей виховної діяльності вчителя , неусвідомлення професійного ідеалу, відсутність потреби у професійному самовдосконаленні, невміння моделювати виховну взаємодію та діагностувати виховну роботу, значні утруднення у встановленні контакту з колективом дітей і окремими учнями, нездатність до самоконтролю, неадекватність самооцінки.

2. Початковий (природний) рівень переважає у студентів, яким властиве пасивне ставлення до виховної діяльності вчителя , невизначенісгь ціннісних установок і орієнтирів» фрагментарність знань щодо сутності та гуманістичних парадигм, специфіки виховної роботи з молодшими школярами, слабке уявлення про професійний ідеал і шляхи самовдосконалення, відсутність навичок планування, моделювання, організації педагогічної взаємодії, переважно поверхові самооцінка і самоаналіз.

3. Елементарний (пробний) рівень є характерним для студентів із позитивно-пасивним ставленням до виховної діяльності вчителя , поверховими знаннями сутності гуманістичних виховних концепцій і особливостей виховних функцій, слабкою сформованістю ціннісних установок та професійного ідеалу, початковими вміннями планування й організації виховної взаємодії, визначення шляхів самовдосконалення, самоконтролю, самооцінки та самоаналізу.

4. Достатній (репродуктивний) рівень умовно об'єднує студентів із переважно позитивним ставленням до організації виховання молодших школярів, усвідомленням його необхідності як одного з найважливіших напрямів діяльності вчителя у контексті гуманістичних парадигм, наявністю потреби у самовдосконаленні, розширенні кругозору, достатньою сформованістю вмінь моделювати виховну взаємодію, добирати засоби впливу на емоційну сферу школярів, передбачати ймовірні труднощі реалізовувати виховні проекти, адекватно оцінювати свою педагогічну компетентність, контролювати себе, критично аналізувати результати виховної роботи, намічати шляхи самовдосконалення. Проте практична діяльність цієї групи студентів має переважно репродуктивний характер, нові, нестандартні ситуації, що виникають у реальному виховному процесі, викликають у них певні утруднення.

5. Високий (творчо-конструктивний) рівень характеризує студентів, яким притаманне активно-дійове ставлення до виховної діяльності в початкових класах, високий рівень сформова пості виховної компетентності, свідоме розуміння значення виховання, його пріоритетності, творче ставлення до організації виховного процесу, усвідомлення професійного ідеалу та шляхів його досягнення, стійка потреба у професійному самовдосконаленні, самоосвіті; високий рівень сформованості вмінь моделювання, планування виховної роботи, передбачення труднощів, навичок самоконтролю і самоаналізу. В їхній практичній діяльності прослідковується творчий характер. Студенти цього рівня здатні використовувати набуті теоретичні та методичні знання як у типових, так і в нестандартних ситуаціях.

6. Рівень професійного самотворення властивий студентам, які свідомо й системно засвоїли методологічні основи, теорію й методику виховання; у них на високому рівні сформована професійна самосвідомість, гуманістичні ціннісні установки, орієнтири і вартості. У них закріпилась потреба і вміння творчого використання засвоєних виховних технологій і методик. Студенти оволоділи педагогічним інструментуванням на креативній основі, зорієнтовані на інноваційну діяльність. Таким студентам характерне вміння контролювати свої дії, адекватно оцінювати рівень власної фахової підготовленості. Спостерігається постійне активне прагнення студентів до самовдосконалення, до поглиблення методичних та теоретичних знань, до активної участі у науково-пошуковій роботі, конкурсах професійної майстерності. У них починає формуватись власний стиль професійної діяльності.